Дерева, що без листя сиротіли
В обійми брав уранішній туман
Молочний колір може навіть білий
Манив і зваблював немов дурман
Туман принишк на плечах у каштанів
І огортав неначе теплий шарф
А може захищав їх від кошмарів
Що в снах приходили – їдкий морозу жарт
Холодне павутиння іній кине
З туману переплетена вуаль
Зимова ніч над містом тихо лине
Заполонить усе , куди не глянь
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2020
Свидетельство о публикации №120120807862
Свидетельство о публикации №120120807862
Рецензии