На тоненькій гілочці синичка
Все виспівує, скупим зігріта сонцем.
Замело, стоять дерева білі,
Білим інеєм завісило віконце.
А вона так радісно співає,
Так із серця музикою сипле,
Що мороз поволі відступає,
І крізь хмари світить небо синє.
І повітря дихає весною,
До якої так іще далеко…
Осипається додолу з передзвоном
Сніжний пил, блискучий, як веселка.
Щебечи, співай, ясна пташино,
Зігрівай мені ці дні зимові.
Проминуть морозу повні днини,
Буде сад наш в цвіті, в листі новім.
Будуть ранки сонячні і спека,
І я знов сховаю годівницю.
Спів синички, як весна далека:
Зовсім близько, серцем доторкнися.
На тоненькій гілочці синичка
З голоском – джерельця передзвоном.
Спиться світу всніженому, спиться
В крижаному білому полоні.
Ти співай деревам колискову,
Прилітай, буди мене щоранку
Поки вчую в голоску лункому
Теплу, радісну, аж голубу веснянку!
Сп1в синички
© Copyright: Ольга Соколовская 4, 2020
Свидетельство о публикации №120120805784
Свидетельство о публикации №120120805784
Рецензии