Щоночі і завжди однаково приходиш ти у мої сни ...
Ще вчора осінь знову плакала,
що ще далеко до весни...
Ще вчора я у тебе вірила,
Немов у казку на Різдво,
І душі обіймались крилами,
Співало все моє єство!...
Був світ одним тобою сповнений,
І інших в ньому не було,
І в почуттях рясної повені,
Страждало серце, та - жило!
Душа моя сміялась й плакала,
немов весною, восени...
І нині ти щораз однаково
Лише приходиш в мої сни...
3.12.20
Ночью
© Copyright: Людмила Прилуцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120120701838
Свидетельство о публикации №120120701838
Рецензии