Народная песня. Иван Франко

Смотри, криница из под стен могилы
В степи слезою чистою журчит;
И полная луна ей очи серебрит,
И солнца луч ее теченью милый!

Из матери-земли бьют водяные жилы,
Движенью этих струй иссякнуть не велит
Вода живая, что совсем не спит;
Детей весны она собой вспоила!

Криница эта с чудными струями -
Печальный дух народа моего,
Поющего и сердцем и словами.

Скрывается источник далеко,
Из темных родников слова восстали,
Чтобы зажечь сердца святым огнем.

1з збірки
"1з літ моєї молодості"
Народна пісня
Іван Франко
       (Сонет)

Глянь на криницю , що із стіп могили

В степу сльозою тихою журчить;

В їй очі личко місяця блищить,

І сонця промінь  грає  в чистій хвили.


З грудей землі б’ють водянії жили.

Струї  живої рух не кінчиться й не спить,

Вода  ж погожа тисячі живить

Весни дітей, що  вкруг її обсіли.


Криниця та з чудовими струями-

То люду мого дух, що, хоч у сум повитий,

Співа до серця серцем і словами.


Як початок тих струй усім закритий,

Так  з темних джерел ті слова постали,

Щоб  чистим жаром серце запалити.