Якщо приклади брати з планет,
То я був би, напевно, Юпітером.
І не треба про мене новин і газет,
Я й без них тебе можу любити.
Я збираю навколо людей,
Разом з ними твої небезпеки,
Молодший за тебе і більшість речей,
Та наповнений білою спекою.
І у цьому ж моя проблема,
Я не стану ніколи зіркою.
Недостатньо ваги, це вічна дилема,
І не схвалений жодним критиком.
Як людині потрібна підтримка,
Так гіганту потрібна вага.
Саме в цьому стосунків затримка,
Саме в цьому і спільна біда.
Ти хотіла б мене доповнити,
Я хотів би тебе усю,
Орбіта відхилена в спільному омуті,
Ти загинеш, тому боюсь.
Не даси ти мені охолонути,
Тут працює інакший закон,
Але "Є" - то "еМЦе", так би мовити,
А квадрат, із роками - полон.
Та на тебе я буду рівнятись,
І надалі тебе берегти,
Але спробуй, будь-ласка, вчитатись -
Після мене тобі не втекти.
Планети
© Copyright: Вячеслав Коголь, 2020
Свидетельство о публикации №120120407249
Свидетельство о публикации №120120407249
Рецензии