На підвіконні сирому, десь між сенпОлій, алоє
Шмат мішкуватого светру переріжу надвоє.
Старий годинник в полоні все мовчить і лякає -
Він на відміну від мене щось пам'ятає і знає.
В пилу; знайду медіатор, посміхнуся повільно,
Згадаю як був від жахіть тоді вільним.
І побігли рядки по судинам сполук,
Це моє павутиння і я в ньому - павук!
Павук
© Copyright: Вячеслав Коголь, 2020
Свидетельство о публикации №120120406843
Свидетельство о публикации №120120406843
Рецензии