В Европу прорубил окно...

3 декабря 2018 года ушёл из жизни Николай Дмитриевич Кондратенко член Союза писателей Украины поэт, прозаик переводчик, лауреат прими А. Фадеева, К. Симонова, В. Малыка. Вспоминая, Николая Дмитриевича сегодня мне бы хотелось напомнить о его переводческих работах именно статьёй Василия Мартынова «В Европу прорубил окно, или чему бы удивился Пушкин»
*** 
В Європу прорубав вікно, або Чому був здивований Пушкін.

Переклади — друге крило творчості Миколи Кондратенко. Не тимчасове захоплення, не забаганка, а натхнення водить його пером, коли береться запрошувати на простори української мови улюблених зарубіжних авторів. Так у збірці «Душі осіннє суголосся» (2001р.) Микола Кондратенко подав у своїх перекладах та переспівах Адама Міцкевича, Джорджа Гордона Байрона, Йогана Вольфганга Гете, Генріха Гейне і знову ж таки О. Пушкіна, М. Лермонтова.
Особливу перевагу Микола Дмитрович надає поетичним перлинам Олександра Пушкіна, не боячись того, що має багато маститих попередників змагатися з якими в цій справі інколи просто безнадійно. А він перекладає! Так щоб стати на вищі щаблі. Навдивовиж скромний від народження  дозволив собі одного разу й зухвалість коли міг наразитися на звинувачення у нескромності.  Йдеться про його тривалу роботу над перекладом Пушкінської поеми « Руслан і Людмила», що побачила світ окремою книгою у 2003 році. Дізнавшись лише про рукопис перекладу, Ангеліна Буличова  тактовно натякнула мовляв, навіщо йти давно протоптаною дорогою. А він упевнено, гордо заявляє: «Мій переклад кращий».
Даруючи мені цю збірку, повторив свої слова. А я згодом з задоволенням написав рецензію на неї опублікував у «Дзвоні» (№7 за 2004 рік). Із задоволенням тому, що прочитавши переклад розвіяв власний сумнів який виник як і у А. Буличової. Про цей переклад писав автору у листівці й визнаний наш літературознавець Іван Дзюба: «Дякую за «Руслана і Людмилу». Гарний переклад, мабуть сам Пушкін був би здивований: як природно звучить він українською мовою…»
У ювілейній книзі Микола Кондратенко отак же і не безпідставно наважився опублікувати переклад «одеської глави пушкінського поетичного роману «Євгеній Онєгін». Саме після цього я взявся перечитувати знов і знов все, що Кондратенко переклав з великого російського поета. Так народилася у мене оця присвята:
Стає вже майстром Кондратенко. Факт!
Для цього треба хист і душу мати:
Перекладає Пушкіна він так,
Як міг би Пушкін сам  перекладати.
Я вже, було, збирався відправляти цю мініатюру у «Літературну Україну», але несподівано дізнався про цікаву новину, що істотно доповнює мою присвяту. За допомогою  О. Пушкіна невтомний стриянин прорубав власне вікно у Європу. Гостюючи у сина Євгена, який працює в Одесі інженером на залізниці, Микола Кондратенко відвідав меморіальний музей О. Пушкіна і подарував йому свою збірку «Душі осіннє суголосся». Працівників музею зацікавили його переклади з О. Пушкіна. Просили надіслати й «Уривок із подорожі Онєгіна». Микола Дмитрович відразу відправив в Одесу рукопис, а потім услід книгу з цим перекладом.  На його сюрприз відповіли сюрпризом. Наприкінці 2004 року стриянин одержав з музею листа: «Ваш переклад «одеської» глави роману «Євгеній Онєгін» О. Пушкіна увійшов до книги «Там шик і блиск Європи гідний». Одержавши її  М. Кондратенко побачив, що це унікальне видання, адже вийшло воно п’ятьма мовами — російською, українською (це якраз його робота), англійською (переклад Володимира Набокова), французькою (Жана-Луї Баке), німецькою (Йоханнеса Фон Гентера). Одна глава у п’яти мовних барвах засяяла справжньою перлиною.
З’явилося багато схвальних відгуків на книгу. Валентина Левчук, наприклад із захопленням написала в «Вечірній Одесі»: На реалізацію видавничого проекту знадобилося всього три тижні. Книгу репрезентували в Парижі 23-24 вересня і там збірник справив фурор. Через пушкінський текст в одеському дизайні парижани заново відкрили для себе не лише Одесу, а й Україну. Наступна репрезентація відбулася у Лондоні — вже одержав офіційне запрошення». До речі сам губернатор Одеси під патронатом якого побачила світ книга (а вона входить до подарункового фонду), прихопив кільканадцять примірників із собою коли їздив у Париж відкривати експозицію, що представляла там український регіон. Крім того нове видання уже мають одеські музеї, бібліотеки, філія Грецького фонду культури, відділення «Джойнт», начальні  заклади. Найперша репрезентація видання закономірно відбулася в Золотому залі Одеського літературного музею.
Львівські письменники Л. Різник, Р. Качурівський, Р. Кудлик, Я. Павлюк та інші  вітаючи Миколу Кондратенко з 70-ти річчям від дня народження, писали: «…Ваша поезія, гумористика, переклади, є надбанням нашої культури…» Додамо й від себе: його творчість уже слугує й культурі Європи.

Василь Мартинов