Не кричу
Подаруй мені спокій тихої ночі,
Подаруй мені теплий літній день.
Подаруй мені погляд твій і могутні плечі,
Подаруй мені тисячі пісень,
Дай чарівного зілля для натхнення!
Пам'ятай мої очі дівочі,
У мелодії скрипки дай чути кохання,
Пам'ятай мудрі слова пророчі...
Благаю, будь зі мною, будь!
Хай буде знову все, як у Едемі.
Приворожи мене, та не забудь:
Я ранима героїня у твоїй поемі.
Кохаю, як можу, по-своєму,
Крізь сильний вітер проходжу.
Кохаю, як вмію, по-своєму,
Але метушню ненавиджу.
І чомусь я все більше мовчу,
З болем у далечінь дивлюся.
Тихо за тебе молюся й вірю:
Тихим ранком я до тебе повернуся.
Кохаю, як можу, по-своєму,
Нехай тихо й безмовно чомусь.
Та коли буревій у житті моєму,
То не кричу, крізь сльози засміюсь.
Я просто кохаю, як вмію, по-своєму!
© Copyright: Валентина Бачал, 2020
Свидетельство о публикации №120120206239
Свидетельство о публикации №120120206239
Рецензии