I падав снiг...
І небо млою затянуло в дим,
Враз захотілося злетіти так висОко,
З верхівок струшуючи життєдайний пил…
А ліс притих у зачарованім серпанку,
Загорнутий мов ковдрою в туман,
Та перший день зимовий спозаранку,
З метелицями вже крутив роман.
«Люблю», - із ніжністю промовила Принцеса.
Вона ж бо в цьому лісі головна…
І сніг побачила вона мабуть що вперше,
Бува не завжди сніжною зима.
І татко весело схопив її на руки,
А гілка щедро сріблом обдала,
І поробила їм такі перуки,
Позаздрити могла сама Зима.
Матуся мов Снігуронька кружляє,
Свою Принцесу танцем веселить.
Прогулянка у лісі надихає,
Закохуватись, жити і творить…
Та ще й Принцесок синьооких забавляє,
Щаслива, світла, неповторна мить.
Свидетельство о публикации №120120200312
Жму Зелёную кнопку.
Валерий
Валерий Коваленко Коло 03.06.2021 21:48 Заявить о нарушении
Ален Мак 06.06.2021 03:46 Заявить о нарушении