Чомусь на серці якось дивно.
Дощить, і видно крізь шибки.
Поважна осінь ще завидна.
Дається нам уже взнаки.
Стоять майданчики дитячі.
На них забуті іграшки.
Вчора збирали чемоданчики.
Сьогодні оділи кожушки.
Осінь загнала в теплі хати.
Злякала вітром і дощем.
Навчилась в спини нам жбурляти.
Листям, і сірим камінцем.
Стоїть на вулиці все догори.
Періщить дощ без упину.
Калюжами залиті всі двори.
Осіння лінь вкрива спину.
Тягне зануритись у ліжко.
До серіалів, де актор.
Він дасть забути, що є книжка.
Дивитись будеш в монітор.
І на шпалерах вінілових.
Осінь фарбами лякає.
Вона краплями спітнілими.
Жовтим кольором стікає.
Будь же ти осінь привітною.
Хай же наша матінка - земля.
Розгледить в тобі по видному.
Як чудова краса твоя.
Чудова краса твоя
© Copyright: Вера Денищенко, 2020
Свидетельство о публикации №120120202056
Свидетельство о публикации №120120202056
Рецензии