Як же тремтіли її руки,
І розпачу не було меж.
Які ж вона терпіла муки,
Мені здавалося, що я теж.
Щоб не кричать - стискала зуби,
Спадали сльози мов кришталь.
Щось тихо шепотіли губи,
І все дивилась кудись в даль.
І їй здавалось ніби мати,
Десь здалеку до неї йде.
Вона її біжить встрічати,
Навколо неї все цвіте.
Всю ніч держав її долоні,
Волосся гладив і білів.
Мене трясло, сивіли скроні,
Не можу підібрати слів.
Так холодно і сердце терпне,
Ось - Ось порветься вже за мить.
І все було це так нестерпне,
Як же вона хотіла жить.
О, Господи! Ісусе Христе
Прийми в обійми це дитя,
Не заплямоване і чисте,
Для вічності в тобі буття.
Л. Д. Посвящается
© Copyright: Алексей Ребенок, 2020
Свидетельство о публикации №120120109774
Свидетельство о публикации №120120109774
Рецензии
