Ти догнала мене в степу,
Блискавице у парі з громом.
Налякала мене одну.
Так далеко була я від дому.
Та зігрів мене інший дім,
Врятував, як малу пташину.
Перший раз я була у нім –
Все ж зустрів мене він, як дитину.
Дощ липневий, неначе з відра,
Лив ще довго, безперестанку,
І палали в огні небеса,
І, здавалось, це буде до ранку.
Так я вдячна вам, дорогі,
Люди добрі села степового,
Що не дали пропасти в біді.
Частку серця дарую вам свого.
Липнева злива
© Copyright: Елена Сребняк, 2020
Свидетельство о публикации №120120104793
Свидетельство о публикации №120120104793
Рецензии
