Ось листопад добіг свого кінця,
Природа браму вже за ним закрила,
І не відправити за ним гінця,
Бо свою браму всім зима відкрила.
Так день за днем він календар гортав,
І сам незчувся, що кінця збігає.
Він не побіг, він зовсім не втікав,
Хоч знав – на п’яти вже зима ступає.
Неквапно так пішов собі кудись,
Хоч дуже не хотілось це робити,
Навіть тумани вранці простяглись,
Щоби йому доріженьку встелити.
Пішов від нас осінній третій син,
Куди пішов – ніхто цього не знає.
Про це не запитать навіть хмарин,
І вітру не спитать, який гуляє.
Пішов собі…пішов, помандрував
І залишив усе братам зимовим,
Мереживо осіннє дов’язав,
Воно було казково-загадковим.
01.12.2020 р.
Третiй син осенi
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120120104348
Свидетельство о публикации №120120104348
Рецензии