Вона, неначе бавить дУшу грою:
Ось-ось, настане Божа Благодать.
Гряде весна. Весна не за горою.
В моє життя – рукою їй подать.
Вона в собі погасить заметIлі –
Життя – "ребром", у неї не закон.
Я жив колись і звісно, в іншім тілі,
Переживу і цей А р м а г е д о н.
Це вічна гра. ЗалИшуся собОю.
Настане мить котитися унИз...
І свисне Рак в зірнИці, над горОю,
В моє життя, спираючись на Віз.
Там де весна...
ось-ось, вона настАне.
Звести я прагну Істину на жарт.
Скажу: Халва, та солодко не стане,
Коли «халва», в рокИ: за сімдесят.
Коли весна
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120120103366
Свидетельство о публикации №120120103366
Рецензии