Захмарило Украiну, як Вiйовi вii

Нема більше у народу ні Надій, ні Віри.

Зацькували навіть душу, іншомовні звірі.

Розірвали на шматочки, по світу шпурнули.

Розуміють, в чому сила, на те й посягнули.

Колискову, нова мати, не хоче співати,

Бо її саму, дурненьку, до школи віддати

Були змушені, о Ненько, де російськувати

Залишилися знесиллі…

та прийденські браття.

Може б краще нам згоріти з Гірником?

Багаття,

Мусить нині спалахнути, від краю й до краю,

Щоби Неньці повернути, і Душу, і Славу.

Щоби думка на Вкраїні була Українська.

Український Уряд. Військо.

Й командувач війська.

Щоб і церква, і друкарство,

І м’ясо, і птиця, не кодовані, з лукавством,

Десь по-за границям, а свої.

І мовознавство, і пісня, і свята…

Повернути б Ненці душу, як вона багата !

Нема більше у народу ні Вір, ні Надії,

Захмарило Україну, як Війові вії.

Нащо правда, коли кривда у тричі дорожча.

Нащо святість? І вивозять до Росії мощі.

Нащо мова, яку дурні не можуть утямить.

О, Ісусе ! О, Тарасе ! заберіть і пам’ять.

Хай розп’ята на хрестові, похована в кручі,

Збережеться, разом з вами.

А то й ту замучать.



* * *

/ 05.07.2010 13:29:15/