Іду, не знаючи маршрут,
Життя таке, неначе брют.
Навколо марнота,
Все грає самота.
Іду, не бачучи – куди,
І щастя стерті всі сліди.
Тримає висота,
Хоч віра вже не та.
Приспів:
На зліт, душа моя на зліт,
Де захід є і схід – банально.
На зліт, безкрилий птах на зліт,
Все набуває зміст формально.
І знов за днем приходить ніч,
Все повз, тепер не в цьому річ.
Багато в світі мов,
Важлива лиш любов.
І знов все суєта-суєт,
У долі дивний пірует.
То вгору, то на дно,
Та інше не дано.
На злiт
© Copyright: Алёна Шинкаренко, 2020
Свидетельство о публикации №120113003174
Свидетельство о публикации №120113003174
Рецензии