Батьківська хата
******
На ковдри степів, що повишиті травами,
На перехрестя доріг, де гуляють вітри,
Батьківска хата, осінніми барвами,
Кличе мене повернутись туди.
Кличе мене вона ненькіним поглядом,
Синім мов небо, що після дощу,
Кличе стежками в розгублені спогади,
Там де я вільна, як вітер в степу.
Кличе дитинством у поле, за гонами,
Там де босОніж, у кров, по стерні,
Де мої клени могутніми кронами
Вранці вітають мене восени.
Кличе погостом в осіньому сполохі,
Де зупинився для родичів час,
Там де батьки мої, в вічному прОсторі,
Дивляться в серце очима на нас.
Кличе мене вона...кличе у спогади...
Кличе у зустрічі...кличе в життя...
Батьківська хата докорами совісті
Кличе мене із мого забуття.
АнастаСіЯ Руда- Мусіяненко
(АСЯ РиМ)
Батьк вська хата
© Copyright: Анастасия Рудая 4, 2020
Свидетельство о публикации №120113002843
Свидетельство о публикации №120113002843
Рецензии