Народилась дочка... А йому так хотiлося сина...

Народилась дочка... А йому так хотілося сина...
Саме з сином у батьківських мріях себе уявляв.
Він собі малював саме з сином щасливі картини.
Навіть заздалегідь подарунки йому купував.

Він купив, зокрема, фотокамери дві, щоб – і сину.
Щоби разом фотографувати, а потім удвох
проявляти у темряві повній яскраві світлини,
і щоб творчості радість разом захопила обох.

Але ось народилась дочка... Нехлопчисько маленьке.
Невсидюще, усміхнене, радісне, але – не син.
Він любив і дочку, та його чоловіче серденько
не дружило зі спокоєм, наче на світі – один.

А дочка підросла, і знайшла нерозкриту коробку,
і спиталася щиро: чи можна мені? Я – візьму?
І зробила світлини сама – досконалі доробки.
І тоді так незручно і соромно стало йому,

наче він сам у себе украв ці роки, що минули,
наче він засвітив гарні плівки найкращих світлин...
І щодня він дочку так до серця по-батьківськи тулить,
що уже не впізнаєш, то донька в обіймах, чи син...

____________________

Павло Богуцький. Мрійники