Трава
Весна стає на криИла.
Десь із глибин,
НуртУє вість живА.
Отам, в пітьмі
Під кригою, є сила,
ЖивИть її –
Провісниця-трава.
Вона гужмОм
Гуртується на сонці,
В безповоротнім
ВIдліку назад.
Росте трава,
Немовби в ній є
стрОнцій;
Неначе діє
Ядерний заряд.
Для нас – трава –
На вІстрі привілеї
Та час увірве наші
Ранні сни
І ми самі –
Забудемо про неї.
До осені…
А потім, до весни.
Свидетельство о публикации №120112903203