Плачуть хмари в золоту пору листопада

Анатолий Волков 58
    Надька прибігла як би, з / срань,
    плаче, вся в соплях, посмішку корчить.
    З вечора нажерлися як свиня,
    а тепер похмелитися хоче.
               
    Грошей немає, все скінчилося вчора,
    чоловік, прийде і принесе пляшку.
    Якщо жерти не буде ні хрена,
    буде бити - ушлёпок, по потилиці.
               
    Життя йде по колу, похмурий небосхил,
    ввечері то, Надька дуже пощастить.
    Приводу для цього, їй шукати не треба,
    плачуть хмари в золоту пору листопаду.


© Copyright: Анатолий Волков 58, 2020
Свидетельство о публикации №120112808942
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Анатолий Волков 58
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Анатолий Волков 58