Матусю матінко Рідненька!
Як мало згадую тебе
Не хоче луснути серденько
Суєтність тягне чи веде
Та як згадаю – аж гуде…
Мабуть не тим я був синочком
Що міг би більшого зробить
Не можу я склепати бочку
Як того прізвище велить
Але згадавши – аж гудить…
Неначе й вчився непогано
Та неук виріс ще й який
Поїздив, походив ногами
Пройшовся світом. Боже мій
Чому згадати рідну маму
Так боляче? Невже в безтямі
Я щось таке… завдав і їй?
Невже я щось завдав і їй?
Матусю мамочком Рідненька
Пробач що каюсь пізно я
Нема рідніш нікого ненько
Ніж Ти, Ісус і та сім’я
Якої ще не маю я…
/Опубликовано: 2018-12-16 05:30:20/
Матусю... Матiнко... Рiдненька!..
© Copyright: Александр Ив Бондарь, 2020
Свидетельство о публикации №120112807565
Свидетельство о публикации №120112807565
Рецензии