Дзвiн Голодомору

               
 Лунає дзвін Голодомору і відбивається в серцях.               
 Свічки запалюють у домі, знов пам'ятаючи той страх.               
 Шалений голод - смерть і вирок, що відібрав давно життя.               
 Меморіал Голодомору, і сльози, в котрих каяття.               
 Передивляючи історію, стає так моторошно в душах.               
 Дівча стоїть із колосками - скульптура, котру не порушиш.               
 Лушпайки з буряку, картоплі - сніданок, перекус, вечеря.               
 Страждали діти і дорослі - жахіття з рисами печері.               
 Кістки із тіла виступали, бо не було що зовсім їсти.               
 Лягали спати, помирали, іх друзі не втрачали хисту.               
 Вони боролись до останнього: їм було боляче і страшно.               
 Йшли молодята крізь кохання -  удвох за руку. Так безстрашно.               
 Все відбувалось, як у трилері. Погано було Україні.               
 З Голодомору, Геноциду усюди згадки і донині.               
 Ці імена нам не забути. Вони в думках, роках, століттях.               
 Голодомору роковини... Осінній розпач на обличчях...               
 28. 11. 2020