НЕМА Б ЛЬШЕ МАМИ

Немає більше мами.
Немає більше мами, ми всі осиротіли!
Не повернуть сльозами, нема такої сили...
Ніхто нас за ворота вже більш не проводжає
І Ангела Хранителя ніхто не побажає...
Без неї рідна хата така самотня стала,
як нас було багато -  і раду всім давала!
Тепер вона лиш сонечком засяє десь в куточку:
"Як ви там, мої донечки? Як ти там, мій синочку?"
Не пригостить онуків, не посварить за шкоду...
Така в душі розпука - хоч каменем у воду!
Ми щось не встигли, мамо, а щось зовсім забули...
А дні текли роками, та в нас часу не було,
щоб завітать до мами, щоб душу їй зігріти!
Лиш інколи з дзвінками йшли чергові привіти.
Бо нам здавалось, ненько, що буде все як звично,
хоч хвора і старенька ви житимете вічно!!...
Тепер знайшли годину, на сполох позлітались,
вквітчали домовину і тужно розкричались!...
Нікого вже не чує і, хоч любила квіти,
трояндам тим, жоржинам, не зможе порадіти!...
Простіть нас, рідна мамо.Що можем лиш зробити?
Це к Богу ,з молитвами, щоб взяв в свою обитель...
Хоч шлях земний Ваш, мамо, сьогодні обірвався,
він в дітях, внуках , прануках тут навіки зостався!