Вона i дощ...

Вона не боялась дощу, й похмурого сірого неба,
Бо вміла творити красу, тепло дарувати від себе,

Проникливо Всесвіт вкладався у погляд єдиний на світі.
Зігрітись немов намагався у світлі її софітів.

Вона не боялась дощу, бо мала чарівну здатність
В полотна вживляти красу, і світло, і квіти, і радість.

Побачення з теплим дощем, у сукні з гарячим багрянцем,
Бажала понад усе, і з листям кружляти у танці.

На фото застив силует, розкішно, в анфас і в профіль.
У неї «щось є» із дощем!
          Чи просто закохана в Осінь?!


Рецензии
Жанна, я перевёл этот Ваш стих на русский язык, результат можно
посмотреть здесь: http://www.stihi.ru/2021/02/13/3437

Серж Конфон 3   13.02.2021 11:33     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.