Ці соняхи обпечені війною,
Обвуглені на рідному стеблі,
Дивлюсь на них й вмиваюся сльозою…
В героїв піт із кров’ю на чолі.
Ці соняхи, обпечені війною,
Огненні язики торкались їх.
Вогонь війни життя бере з собою,
Із соняхом герой в вогні поліг.
Ці соняхи обпечені війною,
Задимлені, обвуглені вони,
На землях наших ворога, як гною…
Там гинуть наші доньки і сини.
Ці соняхи, обпечені війною,
Їх наскрізь пропалив війни вогонь ,
Стоять вони, гаптовані бідою…
Стає вугілля і з людських долонь.
Ці соняхи обпечені війною
Не зможуть більше цвітом зацвісти,
Похилені, мов люди, головою,
Вінок для миру їм вже не сплести.
23.11.2020 р.
Соняхи обпеченi вiйною
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120112304633
Свидетельство о публикации №120112304633
Рецензии