Зриваю квiтку
Квіту квіт – короткий час.
У прирОсті, на прорОсті,
Наші радощі — для нас.
Не бідкую… навіть влітку,
Знаю, скільки не живу,
Я завжди зриваю квітку
Бутафорну. Неживу.
І тому – багато літ
В мене квітне квітом квіт.
Свидетельство о публикации №120112303402