Бог - сон подарував, настiльки мiй

Бог – сон подарував: настільки мій,
настільки бездоганний, досконалий...
Мені давно такого бракувало,
і, щоб переконалися самі,

я розповім, що бачив уві сні.
Повім: я – був святим. Не з хмари в небі,
а тим – в якому у людей потреба.
Я – людям помагав. Вони мені

за кожне діло вдячними були.
Я відчував – я бачив вдячні очі.
І протягом лиш однієї ночі
все зло сконав, що злилось по землі...

Щасливий сон – од Бога, знаю я.
На жаль, не всі – од Бога, теж я знаю.
Бувають сни, що душу розпинають,
і вже не знаю, як душа моя

живою повернулася з тих снів,
та – повернулась, дякувати Богу...
Якби я тільки мав нагоду, змогу
останній сон замовити мені,

я попросив би повторити цей,
в якому я настільки був щасливим,
що... Боже, не настільки я примхливий,
щоб двічі щастю зазирать в лице...

Як буде – так вже буде... Боже... Ти...
Ти подаруй цей сон нещасним людям.
Хай хоч у сні щасливими побудуть,
щоб в сні щасливім ніч переплисти.

...От жити б так – зі сном тим в унісон:
всім страждущим на світі помагати,
щоб люди вміли жити і кохати,
щоб все життя – мов цей, од Бога, сон.

____________________

Павло Богуцький
Місячна доріжка
_________