Прохолодний, осінній вечір
Знову змусить взяти Ремарка.
Темні тіні зберуться в купу,
І залишивши стіл мені,
Позалазять в кутки кімнати,
На полиці та закамарки,
А торшер, мов маяк над морем,
Заясніє у далині.
Розкладу на столі папери,
Записник, словники і книги.
Відшукаю чорнильний parker
І промовлю собі - пиши.
Налякає холодно-біла
Порожнечі офсетна крига,
Та прилине на поміч Слово
Із небесних святих вишин.
Розтривожить туманний спогад
І примножить в надії віру.
Поміж правдою і обманом
Прокладе оберіг-межу,
Бо у Слові небесна тайна
І любові найвища міра.
Я писатиму аж до ранку,
А написане - збережу.
20.11.2020р.
Я писатиму
© Copyright: Наталя Мазур, 2020
Свидетельство о публикации №120112300144
Свидетельство о публикации №120112300144
Рецензии