Любовь. Перевод из Маргариты Метелецкой

 
Туманной ранью в никуда
Последние слетают листья…
Парк ветром выстудится быстро…
Грусть чувствам радостным чужда … 

Лишь суетятся воробьи
На опечаленном подворье.
С котами спорят – кто проворней,
Чтоб не попасть им в коготки…

Слежу за проливным дождём,
Что, влагою делясь с землёю,
Струится в травы непокоем.
Тревоги растворяю в нём…

И вспыхивает вдруг Любовь!
Что лучше снов и ожиданий
В душе соцветьями желаний
Весенним буйством полнит кровь,

Пронизывая всю меня,
Твоё, о Господи, дитя!

Оригинал.
Любов     http://stihi.ru/2020/11/15/3140
Маргарита Метелецкая
        Імлистим ранком навмання
        З дерев летить останнє листя...
        Вітри вистуджують обійстя...
        Сум кволий - радість зупиня...

        Лише цвірінчать горобці
        На усамітненім подвір'ї -
        Занурюють в калюжі пір'я ,
        А кіт - слідкує назирці...

        І я слідкую за дощем ,
        Що землю обійма волого -
        Лягає на траву розлого
        І розмива осінній щем...

        Але спалахує Любов !
        І паче снів , над сподівання -
        Цвіте в душі стрімке кохання
        Та весняна нуртує кров -

        Проймає світлом до коріння
        Твоє , о Господи , творіння !

Фото из интернета