СОНЦЕ СІДАЄ НИЗЕНЬКО,
СТУКАЄ ВЕЧІР У ВІКНО.
ВІТЕР КОЛИШЕ ЛЕГЕНЬКО,
ОСІНЬ ПРИЙШЛА ДАВНО.
МІСЯЦЬ ГУЛЯЄ НА НЕБІ,
СТЕЛЕ НА ЗЕМЛЮ КИЛИМ.
ЗІРОЧКА ВПАЛА НА ГРЕБЛІ,
НЕНАЧЕ СОНЦЯ СВІТИЛА.
В СЕЛО ЗАВІТАЛА ОСІНЬ,
В ГОСТІ ВОНА НАПРОСИЛАСЬ.
ЛИШ ВІТЕР З ЛЕГКА ДОНОСИТЬ,
ЩО ЛІТО ДАВНО ПРОСТИЛОСЬ.
ЛЕГКИМ ТУМАНОМ ПАМ'ЯТЬ,
СЕРЦЕ ДАВНО НЕ ПРОСИТЬ.
ЛИШ НАГАДУЄ З ДАВНА,
ТУГУ ПО ДОМУ НОСИТЬ.
ОСІНЬ ГУЛЯЄ В ПОДВІР'І,
ТИХО ВЕДЕ У ДИТИНСТВО.
ДУША НЕМОВ ТА КАЛИНА,
ЩО ВБРАЛАСЯ У НАМИСТО!!!
ЗАВ ТАЛА ОС НЬ У СЕЛО
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2020
Свидетельство о публикации №120112109133
Свидетельство о публикации №120112109133
Рецензии