Усе минає.. затихає день
І настає тривала вогка тиша, вечірній вітерець гілки колише
і розсипа ясні низкИ пісень,
так тихо, кара-ніч,усе б забути думок гірких позбутись назавжди спокійною і радісною бути...
Але подітися мені куди?
Отак завжди:раз-по-раз серце тисне
глухий, як нічка тихий темний жаль,
не відпускає все гнітить печаль
І зрозумій я зовсім ненавмисне
дзвоню тобі й натискую "відбій"
Я просто не збагну, як далі бути:
з одного боку - начебто ти мій,
а з іншого...
Ну як мені заснути?!..
18.11.20
Проходит...
© Copyright: Людмила Прилуцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120112103863
Свидетельство о публикации №120112103863
Рецензии