У прОвісті осені – бачу свободу:
Блакитну безОдню занурену в воду;
Тепло від землі, заощаджене в строк,
І мною, не впевнено зроблений крок;
Огорнуту обрієм птАху останню;
На пАгорку клуню, корівник і стайню.
Я бачу: до неба — димИ і димИ...
Ми люди, і пАлимо зАйве : де — ми.
Осiнь
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120112103238
Свидетельство о публикации №120112103238
Рецензии