закрилось сонце від очей,
шепоче вечір гамі,
що пісня літня
про тепло звичайно є,
та от не
з нами,
де тихе існування
в павутині,
десь на межі солодких мрій
про весни і кохання
закрите бажане
надій не подає,
жене вперед повільність днів,
несе в долонях попіл,
де відшукати ноти,
щоб вони
пустили в серце божевільність —
в щасті босим бути
06.39, 18.54
20 листопада 2020
боса бо
© Copyright: Гелена Смилянская, 2020
Свидетельство о публикации №120112008396
Свидетельство о публикации №120112008396
Рецензии
