Торкалась зір, та місяця торкнулась,
Бо саме він наставив свій ріжок,
Навшпиньки я до нього дотягнулась,
А на землі – зелений моріжок.
Торкалась зір, хотіла їх зібрати
На тацу чи у кошечок малий,
Та поміж них став місяць виглядати,
Немов пастух сріблясто-золотий.
Торкалась зір, вони всі мерехтіли,
Їм колискову вітер заспівав,
А деякі у темряві летіли,
І місяць їх в колисці колисав.
Торкалась зір, долоню підкладала,
І щастям я світилась поміж них,
Думки свої я зорям викладала,
Залишить не змогла я їх самих.
Торкалась зір, це ніжно я робила,
І місяць-стороженько не заснув,
Їм таємницю я свою відкрила,
Та й всю розмову срібнолистий чув.
Торкалась зір і ще торкнутись хочу,
І з місяцем вітатимусь я знов.
Намисто мрій ніяк не розторочу,
Й сплету вінок із зоряних розмов.
28.10.2020 р.
Торкалась зiр
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120112005832
Свидетельство о публикации №120112005832
Рецензии