Коли приходить осiнь золота Мирослава Стулькiвська

                С Юбилеем, милая Подруга!

http://stihi.ru/2020/11/19/7971

Оригiнал:

Коли приходить осінь золота,
А ти - посеред бабиного літа
Стоїш, його цілунками зігріта,-
Тобі минає перших пятдесят...

І ось ти - посередині життя...
По-іншому вже дивишся на речі,
Сама собі ніяк не суперечиш -
Цінуєш кожну мить і почуття...

А знаєш - на екваторі життя
Ти наче починаєш все спочатку,
Бо звикла і знаходити,й втрачати -
Без докору, образ і каяття...

Коли ти відчуваєш смак життя,
Все більше розумієш суть любові,
І тих, які любити не готові,
Ти легко відпускаєш в небуття...

Коли позаду майже півжиття,
Не думаєш про те, що скажуть люди,
І знаєш - той, хто за спиною судить,
Вартує тільки твого співчуття.

Коли приходить осінь золота,
А ти в обіймах бабиного літа,
Іще його цілунками зігріта, -
Ти відпускаєш перших пятдесят...


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Когда приходит осень неспроста,
А на плечах ещё объятья лета,
Былыми поцелуями согрета, –
Тебе минуло первые полста…

И середины жизни светел лик,
Хоть многое случилось в снах лишь вещих.
Сама себе ты не противоречишь:
Как ценишь чувства, так и каждый миг…

А знаешь, на экваторе своём
Ты словно снова открываешь двери,
Привыкла и к находкам, и к потерям,
И без упрёков – тешит окоём.

Когда ты ощущаешь жизни вкус,
Всё больше понимаешь суть любови,
И тем, кто полюбить всё ж не готовы,
Ты с лёгкостью отпустишь их искус…

Когда остался в прошлом чувства срок,
Не думаешь о том, что скажут люди,
И знаешь: тот, кто за спиной осудит,
Сочувствия получит лишь урок…

Когда вдруг настигает Высота,
А с плеч не сброшены объятья лета,
Навечно поцелуями согрета, –
Тебе минуло первые полста…


Аватар Автора оригинала