В небi зорi тихо сяють
У темені свічі.
Як у спогаді кохають,
То сильніше вдвічі.
Що ж кохають до безтями,
З силою...відверто.
В світлі з ясними очами,
Що не можна стерти.
Чи то в ночі,а чи з ранку.
Теплота сердечна.
Ще сильніша на світанку.
Вечором,-доречна.
А чи згадка оповита,
Чистими думками.
А чи вірою у тебе...
Й коханням,-словами.
Бо як люблять я гадаю...
То щиріше в світі.
В небі зорі тихо сяють,
Їм треба радіти.
(Понкратова.О.В.)
Свидетельство о публикации №120112005092