Лина Костенко. Писал На память...

           * * *
Писал: "На память". Без воспоминанья.
Воспоминанье - это только миг.
А память - это вечное признанье,
как будто несравненный грусти крик.
Когда охватит он крылом виденье,
то память никогда уж не умрёт.
Она, как свет, иное измеренье,
что в нашем сердце и душе живёт.
А может, память - это юг далёкий,
где сердце греется, душа поёт?..
Но где душа согреется теперь уж?!
К кому она крылами припадёт?
Убьют Ярину, Ната выйдет замуж.
В Эльзасе где-то Катя пропадёт.
И мать умрёт, отца уже не будет,
и дом другой стоит после войны.
И кто те фотографии получит,
кому они окажутся нужны?
Усохнет ива, спилят нашу грушу
и море сотворят из вод Днепра.
Ещё жив брат, но не могу я душу
его понять, хотя ему сестра.
Есть обелиски, плиты и колонны
и в годовщину торжества цветы.
И кто мы есть? Хоть нас и миллионы,
но кто поможет избежать беды?
Но мы же люди. Жизнь не утихает.
Есть общество, есть нация, семья.
Но у тебя нет никого, я знаю.
Теперь с тобою не расстанусь я.

          15.11.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова
`

            * * *
Та все писав: «На спомин». Не «На згадку».
Бо згадка що? Зітхнеш — і одлетить.
А спомин — це таке щось неповторне,
таке щось невимовне і сумне,
що коли він крилом своїм огорне,
то це уже ніколи не мине.
Це цілий світ, якийсь інакший вимір,
який ніколи нас не полиша.
А може, спомин — це далекий вирій,
де вже посмертно гріється душа?..
То де ж вона зігріється вже зараз?!
До кого ж вона крильми припаде?
Ярину вб’ють, Наталка вийде заміж,
Катруся десь в Ельзасі пропаде.
І мати вмруть, і батька вже не стане,
І хата буде інша на горі.
І хто тепер ті фото вже дістане,
кому вони на світі дорогі?
Верба усохне, і спиляють грушу,
Зелене море зроблять із Дніпра.
Ще брат живий, та він глухий на душу,
Є братова, але вона стара.
Є обеліски, плити, і колони,
і урочисті квіти роковин.
І хто ми є? Усі усім мільйони.
А хтось комусь однісінький-один.
Тому ми люди. І життя навколо.
Тому є людство. Нація. Сім’я.
Нема на світі в тебе вже нікого.
Але у тебе є на світі я.

        Лина Костенко