ВітерЕць прохолодою грає.
Ось він – палахнУв і притих.
І знову: то є, то немає,
То вИдих по тілу, то вдих...
А тілу – одна насолОда.
Таке відчуття, ніби я,
Не Я, вже вікує Свобода,
Свобода не тіла – моя.
На волі, від щирого серця,
За себе такого – ручУсь.
Я сонечко випив до дЕнця
Тепер, прохолоди нап’юсь.
ДушІ не до злАдності гривні,
Раптово натішуся днем.
Отут я, із рівними – рівний:
Немає — не буде проблем !
На волi
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120111803160
Свидетельство о публикации №120111803160
Рецензии