I vывыj вvэ 1 но мынiстр,
На Подыsах і в Сухым Борі
Моя маты пычэ млынці.
Эх, да з бульбы і навыть з мучкы!
Да шэ j в рідныj пычі.
А я взев бы да j всі jіх поjів.
Бо но с школы ек бытто прыбіг.
Эх, да мэду ныма ны в шкапі,
Ны смытаны в Козы.
Но про тэ вам ны скаvуть у сні.
Бо там лэтаю я но вночі.
Бо спасаты ексь трэ, мо, мырців,
Шо дэсь падло забыв.
Гэта влада у нас од vыдів.
Бо сыдыть уv 1 на одным.
І но здзекватысь моvуть з усіх,
Хто нысэ jім квыткы.
І я шо дэ, собранне хучіj.
Да Мыколу запрег у Мартышк.
А він, да, ны vынэ ны Котів
От своjіх vырновців.
От такэе тут Дао тобі,
Колы ты шэ шукаеш спасінь
Од усекыjі влады дурных,
Шо посілы в лёсі.
Свидетельство о публикации №120111703793