Любовь. Маргарита Метелецкая

                http://stihi.ru/2020/11/15/3140

Осенние картины взор
Печально ловит утром мглистым.
Последние срывают листья
Ветра, выстуживая двор.

И только в лужах воробьи,
Нырнув на миг, полощут перья.
Кот, явно выйдя из доверья,
Пасёт украдкой резвость их.

 Полился дождь, слежу за ним –
Он землю обнимает влагой,
Траву ласкает - им во благо,
Осенний размывая сплин.

И озаряет всё Любовь!
Сбываются все ожиданья,
Цветёт любовное признанье
В душе, и будоражит кровь -

Пронзает светом до кореньев
Твоё, о Господи, творенье.

Оригинал

        Імлистим ранком навмання
        З дерев летить останнє листя...
        Вітри вистуджують обійстя...
        Сум кволий - радість зупиня...

        Лише цвірінчать горобці
        На усамітненім подвір'ї -
        Занурюють в калюжі пір'я,
        А кіт - слідкує назирці...

        І я слідкую за дощем,
        Що землю обійма волого -
        Лягає на траву розлого
        І розмива осінній щем...

        Але спалахує Любов!
        І паче снів, над сподівання -
        Цвіте в душі стрімке кохання
        Та весняна нуртує кров -

        Проймає світлом до коріння
        Твоє, о Господи, творіння!

На фото Маргарита Метелецкая.