Лина Костенко. Песенка про космического гостя

 ПЕСЕНКА ПРО КОСМИЧЕСКОГО ГОСТЯ

Созревают яблоки ранетки.
Снова осень листья золотит.
И, возможно, что с другой планеты
добрый парень завтра прилетит.

Знать, привычны в космосе полёты.
Улыбнётся он и снимет шлем.
Скажет: - Там, в созвездии далёком,
весточку любимый шлёт тебе.

Я спрошу: - А есть у вас поэты?
Как по-марсиански - макогон?
Знаешь, там туманность Андромеды,
Часто пусть не делает обгон.

Посидит он, отдохнёт немного,
этот странный мой нездешний гость.
Вспомнит о космической дороге,
по которой ездить довелось.

И придут поговорить с ним люди,
с хлебом-солью сделан этикет.
Для царицы Береники будет
подготовлен белых астр букет.

Я проверю технику в ракете,
расскажу, как кличут журавли.
Ты посей и на своей планете
горстку слов с моей родной земли.

Загрохочет в космосе ракета,
изумрудным ты кортежем проплывёшь ...
- Забегу к тебе я где-то.
Ты в какой галактике живёшь?

          11.11.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


 ПIСЕНЬКА ПРО КОСМIЧНОГО ГОСТЯ

Достигають яблука ранети.
Рання осінь листя золотить.
Гарний хлопець з іншої планети,
може, завтра в гості залетить.

Діло звичне — міжпланетні мандри.
Усміхнеться, зніме свій шолом.
Скаже: — Там, в сузір’ї Саламандри,
твій коханий бив тобі чолом.

Я спитаю: — Є у вас поети?
Як по-марсіанськи — макогін?
Знаєш, там туманність Андромеди,
Хай не йде так часто на обгін.

Він посидить, трохи відпочине,
цей мій дивний, нетутешній гість.
Планетарно синіми очима
про безмежний космос розповість.

Прийдуть люди з ним погомоніти,
хлібом-сіллю я їх пригощу.
Передам йому для Береніки
білі айстри в крапельках дощу.

Перевірю техніку в ракеті,
розкажу, як звуться журавлі.
Хай посіє в себе на планеті
жменьку слів із нашої землі.

Апарат космічний загуркоче,
пропливе смарагдовий кортеж...
— Добре, я коли-небудь заскочу.
Ти в якій галактиці живеш?

       Лина Костенко