Блаженна мить... Я неба доторкнувся
чолом холодним. Зле тремтіння хмар
сприйняв, як долі обраної дар
і знов сюди, до тебе, повернувся.
Не відхилився, ні! Чекав на зорі
і череду замовлених подій
на тлі коханням вимолених мрій,
протятих щастям, явленим у горі.
І все, що є, провів до небокраю,
немов в ночі загублених дітей,
яких водив безгрішний Моісей
за обіцянку втраченого раю
і шанс пірнути променем в пітьму,
де світ не зна, навіщо він й чому...
Сонет 64
© Copyright: Александр Ноцкий, 2020
Свидетельство о публикации №120111601252
Свидетельство о публикации №120111601252
Рецензии
