А чи бачить душа хто так плаче?
Як усмішка накрила вуста.
Так буває. Проте не іначе...
А іначе...буває пуста.
Не до сміху,коли не до сміху.
Біль в стинанні,не кличе мене.
Так багато буває,та втіха...
Мов голубка в вікно промайне.
Немов промінь грайливий,-буває.
Наче постріл буває чи грім.
Отой плач,болем серце проймає.
Так немало буває у нім.
Та чи бачить душа,як осліпла?
Від кохання,у болі щемить.
Хто за неї у Бога благає...
В кого серце за неї болить?
(Понкратова.О.В.)
Не до смiху
© Copyright: Лена Грама, 2020
Свидетельство о публикации №120111508824
Свидетельство о публикации №120111508824
Рецензии