Звучи, моя мово!

Не можна вибрать  Батьківщину.
І треба знати рідну мову.
Живи та квітни, Україно -
Єдина, щедра та чудова...

А мова рідна калинОва -
Немов щебече соловейко.
Слова докупи знову й знову
Рядком збираються хутенько.

Бо наша мова українська -
Це гомін навесні пташиний.
ЧарІвна пісня солов'їна,
Цвітіння біле черемшини.

В ній шум лісів та плескіт річки.
Краса квіткового цвітіння.
І тайна зоряної нічки -
Зірок у небі мерехтіння.

Ввібрала в себе рідна мова
У небі клекіт журавлиний,
І материнське мудре слово,
І спів трембіт, що гаєм лине.

Безкрає небо синьооке, 
Та шепіт стиглого колосся -
Весну зелену, білу Зиму,
Веселе Літо, жовту Осінь...

Про все ми зможемо сказати,
Як будем знати нашу мову.
Давайте ж будемо вивчати
Співучу, рідну, калинОву.

Давайте будемо плекати
Та зберігати свою мову.
Вона для нас - як рідна мати,
Що нам співала колискову.

15.11.2020