Венок
Стучит в моём сердце, в моих берегах.
А я наполняюсь светом розеток,
И меркну звездой в весенних цветах.
Искусство любви расплывается в вечном.
Смотри как искрится слеза в уголке.
Любовь проникает в мою бесконечность,
Сплетая алые ветки в венке.
P. S.
«Вянок» — единственный прижизненный сборник стихотворений Максима Адамовича Богдановича. / Белорусский поэт, публицист, литературовед .../ Издан на белорусском языке в Вильне в 1913 году в типографии Мартина Кухты.
Вянок
Твой погляд вінтажны з пунсовых галінак
Стукае ў маім сэрцы, у маіх берагах.
А я напаўняюся святлом разетак,
І цьмяну зоркай у вясновых кветках.
Мастацтва кахання расплываецца ў вечным.
Глядзі як іскрыцца сляза ў кутку.
Каханне пранікае ў маю бясконцасць,
Сплятаючы пунсовыя галінкі ў вянку.
P. S.
Vianok
Tvoj pohliad vinta;ny z punsovych halinak
Stukaje ; maim sercy, u maich bierahach.
A ja napa;niajusia sviatlom razietak,
I ;mianu zorkaj u viasnovych kvietkach.
Mastactva kachannia rasplyvajecca ; vie;nym.
Hliadzi jak iskrycca sliaza ; kutku.
Kachannie pranikaje ; maju biaskoncas;,
Spliataju;y punsovyja halinki ; vianku.
Свидетельство о публикации №120111506721