Ти м й мандр вник...
Ти мій мандрівник, в цьому світі не легкому,
Так візьми ж з собою мене в шлях.
Адже ночами смикнув свої очі,
Не можу я так довго заснути.
Засинаючи, закривши свої очі,
Ти стоїш в підсвідомості моїй.
Як хочу до тебе, немає моїх сил,
Може розділимо ліжко ми удвох?
Ти мій мандрівник, в цьому світі не легкому,
Так візьми ж з собою мене в шлях.
Адже ночами смикнув свої очі,
Не можу я так довго заснути.
Засинаючи, закривши свої очі,
Ти стоїш в підсвідомості моїй.
Як хочу до тебе, немає моїх сил,
Може розділимо ліжко ми удвох?
Ні, не смійся про що ти подумав?
Я хочу подарувати тобі життя,
Ту зірку, що додолу впала,
У моєму погляді зараз розчинити.
Подаруй мені хвилини мовчання,
Адже з тобою не втомлюся мовчати.
Ось що значить, долею призначений,
Мені приємно, взаємно тобі відповідати.
А я в свою чергу зігрію,
Не дозволю впасти, і обпектися.
Я тебе обожнюю і плекаю,
Дозволь в твоїх ручках зігрітися.
Ти ж мій мандрівник, в цьому світі не легкій,
Так візьми ж з собою мене в шлях,
Адже ночами, стуливши свої очі,
Не можу я за службовим заснути.
Перевод: Александр Маяков.
Данное произведение опубликовано в журнале FoxyLit(травень 2020)
Свидетельство о публикации №120111506157