Чому бентежить осені краса -
Своїми тихими безмежними туманами,
Деревами напрочуд різнобарвними,
І клекотом, що тане небесах!
І знов з'являються в очах сумних,
В ранковім сяйві діаманти-сльози росами,
Коли пробачення у Бога просимо,
Ми за весну безпечну й літній сміх
Й летить журавка у безсніжний край,
І з невимовною за нею лине тугою,
Христом спокуте серце сина блудного,
У Батьківський, прекрасний, дивний рай!
Чому бентежить осенi краса...
© Copyright: Ярик Лобань, 2020
Свидетельство о публикации №120111504920
Свидетельство о публикации №120111504920
Рецензии