О Господи!
Як тяжко на душі вночі і вдень,
А перед ранком - я й не говорю,
Не радує мотив журних пісень,
А тільки крає душеньку мою.
А в небі знов кружляє падолист,
Червоно-жовте листячко летить,
Торує осінь в моє серце міст,
Щоб од біди мене одгородить.
З лелеками я шлю батькам привіт,
Всім рідним, що залишили мене,
З печаллю я дивлюсь на їх одліт,
Бо знаю: чаша ся не промине.
Настане новий день, та не для всіх,
Хоч за зимою і прийде весна,
І буде чути скрізь дитячий сміх,
Та сумно, коли ти вдому одна.
Але я розумію - треба жить
І дяку Господу щодень нести,
Що знову настає чудова мить
Радіти, що живу, та мріяти.
О Господи
© Copyright: Ольга Грабчак, 2020
Свидетельство о публикации №120111502981
Свидетельство о публикации №120111502981
Рецензии