Моя кохана любить дощ, яким би різним він не був:
і говірким, і мовчазним, потужним чи легким,
і він приходив би частіш, коли б лише хоч раз почув,
як кличе подумки його, як розмовляє з ним.
І він приходить, він іде пів ночі під її вікном,
він пише вибачення вірш по втомленому склу,
пів ночі напуває землю власним дощовим вином,
і ніч танцює зорепад на зорянім балу.
А у коханої в руках – бокал червоного вина,
кохана разом із дощем шанує бал нічний...
Щасливий я – я так хотів, щоб дочекалася вона
дощу, яким з коханою і я був ніжний і хмільний...
Моя кохана любить дощ, яким би рiзним вiн не був
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120111407273
Свидетельство о публикации №120111407273
Рецензии