Життя кроiло...

Життя кроїло з полотна
Убори і  обновки,
Пошило одяг без примірки.
Та тісно в ньому , давить в боки.
То швачка не завжди хороша.
Якщо не прибирає вади,
Сама той одяг перешию
Вжик , Вжик розріжу.
Чого жаліти ,як не гарно,
Якщо у ньому як у латах,
Закована по саме горло
Що й дихати буває важко.
Життя сміється й насміється
І плаче бо тоді не смішно.
І ходить в латах чи у латках,
Кому вже як, та треба жити.

***
Я все ж  таки щаслива жінка.
Колись я думала що ні...
Життя крутилося як білка,
Бажало не зірок, а просто
жило в своєму колесі.
Та покотилося ,як торба,
Моє життя з якогось горба.
А що в тій торбі , було всяке
Погане ,добре ,і ніяке.
Та зав'язало й не вдихнути.
І я як грішниця пішла,
пішла  собі із того раю.
 І послано було  мені , того
Кого тепер кохаю.
Жива, живу  і бачу небо,
Хмаринку, сонце , дітлашню.
І що  ще жінці треба,- ніц...
Бо все вже є ,що так люблю.